Поліомієліт – це небезпечне високо заразне захворювання, що спричиняється вірусом поліомієліту.
Вірус передається під час контакту, через немиті руки, побутові предмети та іграшки, які забруднені калом або слиною інфікованого. Вірус також може потрапити у воду та їжу, якщо інфіковані не дотримуються правил особистої гігієни.
Збудник поліомієліту може тривалий час передаватися від однієї дитини до іншої та інфікувати їх без жодних симптомів, доки у невакцинованої дитини, що не має імунітету не виникне захворювання із специфічною клінічною картиною.
Після потрапляння в організм та розмноження у кишечнику, вірус вражає нервову систему та може призвести до паралічу або навіть смерті. І хоча лише у 1 дитини з 200 інфікованих виникає параліч, каліцтво від поліовірусу залишається на все життя, а 5-10% паралізованих помирають внаслідок ураження дихальних м’язів.
Найчастіше поліомієліт вражає дітей віком до 5 років, але захворіти можуть усі невакциновані – і дорослі і діти.
Будь-яка дитина, імунізована не в повній мірі, знаходиться в зоні ризику, може стати жертвою вірусу та становить реальну небезпеку для інших дітей.
Доки вірус поліомієліту продовжує існувати хоча б в одній точці світу, заразитись ним ризикують усі, хто не має повного курсу щеплень, незалежно від місця проживання. Інфіковані вірусом люди подорожують світом та контактують з іншими. Вірус не зважає на кордони, соціальний статус і матеріальні статки.
У 2013 році циркуляція «дикого» поліовірусу була виявлена на півдні Ізраїлю а потім і по всій країні. Запобігти виникненню паралітичних форм захворювання на поліомієліт дозволили високі рівні охоплення вакцинацією населення проти поліомієліту та проведення додаткової двораундової кампанії імунізації усіх дітей віком до 9 років.
У 2010 році у Таджикистані був зареєстрований спалах поліомієліту внаслідок якого померло 26 людей, у тому числі 21 дитина. Всього під час спалаху було інфіковано 400 дітей, із яких 170 залишились паралізованими.
Людство до сьогоднішнього дня не винайшло ліків від поліомієліту.
Єдиним захистом від поліомієліту є вакцинація.
Вакцинація проти поліомієліту Згідно Календаря профілактичних щеплень входить у перелік обов’язкових щеплень для дітей.
Вакцинація проти поліомієліту проводиться дітям тричі: у віці 2, 4 та 6 місяців та потім діти отримують три планові ревакцинації: у віці 18 місяців, в 6 та 14 років.
Проти поліомієліту існує та застосовується два типи безпечних та ефективних вакцин:
1.Інактивована поліомієлітна вакцина (ІПВ)– містить убиті віруси поліомієліту та забезпечує гуморальний імунітет (присутність антитіл до вірусу у крові).
Вакцина ІПВ вводиться шляхом внутрішном’язової ін’єкції та може застосовуватись окремо, як моновакцина, або у складі комбінованих багатокомпонентних вакцин (від кількох хвороб одразу).
Цей вид вакцини застосовується для проведення перших двох щеплень планової вакцинації проти поліомієліту та у випадках коли є протипоказання до застосування вакцини ОПВ (для дітей з імунодефіцитами, ВІЛ-інфікованих та тих дітей, що живуть у оточенні ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД).
Решта щеплень проводиться оральною поліомієлітною вакциною (ОПВ).
2.Оральна поліомієілітна вакцина (ОПВ), застосовується перорально: дві каплі вакцини у ротову порожнину
До складу цієї вакцини входять живі ослаблені віруси поліомієліту. Завдяки цьому виду вакцини формується місцевий імунітет у кишківнику, що перешкоджає розповсюдженню вірусу в разі його потрапляння в організм. Це вкрай важливо для подолання можливих спалахів поліомієліту.
Тому ОПВ це єдина вакцина, яка використовується для зупинення спалахів та забезпечення належного рівня колективного захисту дітей у районах, куди завезений та де циркулює поліовірус.
В Закарпатській області у червні-липні 2015 році був зареєстрований спалах поліомієліту, причиною якого була безпідставна відмова батьків від вакцинації дітей. Дві невакциновані проти поліомієліту дитини (одна віком 4 роки, друга – 10 місяців) захворіли на паралітичну форму поліомієліту.
Для подолання цього спалаху та запобігання подальшому розповсюдженню інфекції на території України була проведена додаткова імунізація всього дитячого населення країни, проведено три тури (раунди) імунізації вакциною ОПВ.
На сьогоднішній день вкрай важливо, щоб в Україні продовжувалася вакцинація із охопленням не менше 95% дитячого населення. Через низькі рівні охоплення вакцинацією Україна віднесена до небагатьох країн у світі з високим ризиком виникнення спалаху поліомієліту.
Якщо достатня кількість дітей в країні буде вакцинована, це дасть змогу припинити розповсюдження вірусів поліомієліту. І навпаки, якщо рівень вакцинації населення буде недостатній, вірус поліомієліту може розповсюджуватись у популяції дітей та призвести до захворювань на поліомієліт у невакцинованих та навіть до виникнення нових спалахів.
Дорослі, які у дитинстві отримали повний курс щеплень від поліомієліту, вважаються захищеними від цієї хвороби. Втім, у ситуаціях підвищеного ризику зараження вірусом, у т.ч. при плануванні виїзду до неблагополучних країн повинен розглядатись варіант проведення щонайменше одного додаткового щеплення проти поліомієліту. Дорослі, які ніколи не отримували щеплень проти поліомієліту для достатнього захисту від цієї інфекції мають отримати 4 дози вакцини.
Користуючись нагодою, напередодні проведення Українського тижня імунізації, який у цьому році буде проведений в період з 24 по 30 квітня, лікарі епідеміологи звертають увагу батьків щодо необхідності вакцинації дітей, у т.ч. проти поліомієліту.
Безпечні та ефективні вакцини проти поліомієліту існують, і вони дуже важливі для захисту дітей від цієї страшної хвороби.
На будь-які питання стосовно вакцинації проти поліомієліту можна отримати відповідь звернувшись до свого дільничного педіатра (сімейного лікаря), або до лікаря-епідеміолога, надіславши питання на електронну адресу kirolc.epid@ukr.net чи зателефонувавши за номером: 0522-37-32-82 (в робочі дні з 8 до 16 години).
Передрук та інше використання матеріалів, що розміщені на сайті, дозволяється за умови посилання на www.labcentr.kr.ua.
Завідувач відділу епідеміологічного нагляду
(спостереження) та профілактики інфекційних
захворювань Т.В. Ланкмілєр
1 796 Переглядів