Дирофіляріоз – це паразитарне захворювання, яке викликається гельмінтами роду Dirofilaria. Дирофіляріоз зазвичай реєструють як природно-осередковий гельмінтоз серед домашніх тварин (собаки, кішки) та хижаків. У людини розвивається, як правило, підшкірний дирофіляріоз.
Останніми роками в Україні спостерігають стійку тенденцію до росту захворюваності на дирофіляріоз. Висока сприйнятливість і відсутність специфічної профілактики спричиняють небезпечну тенденцію до швидкого розповсюдження цього гельмінтозу.
На території Кіровоградської області дирофіляріоз серед людей реєструється з 2003 року. Щорічно виявляють спорадичні (поодинокі) випадки захворювання. За період 2009-2021 років було зареєстровано 30 випадків цього небезпечного захворювання.
Людина безпосередньо від собак і кішок не заражається. Інвазія відбувається лише при укусі інфікованою комахою, частіше комаром, який насмоктався крові зараженої тварини. В організм людини потрапляють личинки паразита (мікрофілярії), які повільно ростуть. Проте статевої зрілості в організмі людини гельмінт не досягає, тому утворення мікрофілярій і подальшого виділення їх у кров не відбувається, через що людина не може бути джерелом інвазії. Зазвичай в організмі людини паразитує одна особина, здатна мігрувати на відстань до 30 см/добу.
Розповсюдженню паразита серед тварин сприяє широкий видовий спектр його переносників (комарі родів Anopheles, Culex, Aedes, а також кліщі, блохи, ґедзі, інші кровосисні комахи). Захворюваність собак на дирофіляріоз, як основного джерела інвазії, зростає навесні та знижується в літній період. Максимальний термін життя дирофілярії в організмі господаря становить 2 роки.
До групи ризику інфікування потрапляють особи, які проживають поблизу річок і болот, дачники, туристи, люди, які працюють в лісовому та риболовецькому господарстві.
Інкубаційний період інфекції (від зараження до перших проявів захворювання) може тривати від 1 місяця до 2-х років. Клініка захворювання визначається локалізацією гельмінта. Гельмінт D. Repens, який реєструється на території України, локалізується частіше в підшкірній клітковині, сполучній тканині різних ділянок тіла, кон’юнктиві та інших тканинах ока, статевих органах (калитка, яєчко), молочних залозах, рідше - в оболонках тканин та органів черевної порожнини людини.
Найчастіше спостерігається ураження очей (45%), голови і шиї (17%), тулуба (13%), рук (12%), ніг (8%). Ураження очей супроводжується появою вузлів під шкірою повік або кон’юнктивою, склерами, тканинами орбіти. Кон’юнктива ока може бути припухла, гіперемована, через неї видніється звивисте тіло паразита.
При інших локалізаціях інвазія виявляється безболісною пухлиною зі свербінням, жаром, відчуттям ворушіння. Іншими симптомами захворювання можуть бути головний біль, нудота, слабкість, підвищення температури тіла, сильний біль у місці локалізації гельмінта з іррадіацією по ходу нервових стовбурів. Характерним симптомом «підшкірного» дирофіляріозу є міграція гельмінта, що проявляється в пересуванні чи ущільненні «пухлини» під шкірою.
В більшості випадків в медичному закладі встановлюють первинний діагноз, не пов’язаний із паразитарною етіологією, наприклад: атерома, ліпома, фіброма, реактивна лімфаденопатія, венозний тромбоз, алергічний набряк, гранульома, фурункульоз, защемлена пахова грижа, епідидиміт тощо. Тільки після хірургічного втручання виявляють справжню причину захворювання — гельмінта. Єдиний метод діагностики дирофіляріозу є дослідження виділеного мікропрепарату паразита. Діагноз встановлюють після морфологічного дослідження видаленого гельмінта в лабораторії.
Лікування дирофіляріозу в більшості випадків оперативне. Гельмінт видаляють із пухлини при планових оперативних втручаннях або випадково, при видаленні атером, пухлин. Видалення гельмінта із тканин ока потребує спеціальної апаратури і втручання окуліста.
У сучасних умовах профілактика дирофіляріозу включає:
- спостереження за станом здоров’я домашніх тварин, їх захист від комах (для собак і котів, використовуються різні види ошийників);
- своєчасне виявлення та лікування хворих на дирофіляріоз тварин як джерела хвороби (здійснюється ветеринарною службою);
- лікування та диспансерний нагляд (до 3 міс) хворих (здійснюється лікувально-профілактичними закладами);
- санітарно-просвітню роботу серед населення, особливо серед утримувачів домашніх тварин (собак), які можуть стати джерелом інвазії;
- застосування населенням засобів індивідуального захисту від комах;
- зменшення потрапляння комарів в приміщення (засітчувати вікна та двері) та боротьба з комарами в підвалах жилих будинків, звідки вони можуть потрапляти по вентиляційній системі в квартири.
