ДУ «Кіровоградський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров’я України» спільно з ЮНІСЕФ в Україні надає інформацію
Допомагаємо дітям сильнішати після пережитого стресу
Звичність
Допомагаємо дитині повернутися у той стан, що був до війни, до стресу. Це крок назад, щоб накопичити сили для кроку вперед.
Самостійність
Не робимо за дитину те, що вона може зробити сама. Можемо допомогти почати чи зробити якусь частину дії, але щось обов'язково залишаємо за нею.
Дія
Під час страшних ситуацій, підтримуючи дитину, пропонуємо їй просту дію — потримати пляшку води чи порахувати кроки. І фіксуємо, що вона впоралась.
Участь
Дитина — не річ, яку можна лише переставити з місця на місце. Залучаємо її до збору речей чи тримання в руці мапи, щоб вона відчувала, що від неї щось залежить.
Тіло
Пояснюємо дитині, як тіло дбає про її безпеку під час стресу і що з нею все гаразд. Розуміння свого тіла дозволяє відчути контроль над ситуацією.
Близькість
Прийняття і надійність дають опору, яка допомагає відновлюватись і йти вперед. «Я з тобою» і «Я люблю тебе» зараз особливо важливі.
Винні вороги
Пояснюємо, що відбувається, акцентуючи, що ні сама дитина, ні її родина не винні, — винні вороги. Не кажемо «Це все через тебе» або «Я заради тебе, а ти…»
Нове
Пропонуємо щось нове, що дитина може досліджувати у безпечному середовищі: хоббі, знайомства, страви. Повернення цікавості — ознака відновлення.
Вчора, сьогодні й завтра
Повертаємо опору на відчуття звʼязності часу, що втрачається у стресі. Сумуємо за минулим, продовжуємо традиції у сьогоденні та мріємо про майбутнє.
Турбота про себе
Дозволяємо собі піклуватися про себе, просити про допомогу, відчувати близькість. Це внесок у стійкість дитини.
