Коли ми стикаємося з втратою, то разом із горем відчуваємо безнадію та відчай. Безпорадність і неможливість щось змінити, щоб повернути близьку людину, – те, що мучить і не дає спокою. Це робить горювання ще тяжчим. Але мусимо жити далі – заради себе, заради тих, хто живий, заради тих, хто пішов.
Існують певні правила, які допоможуть пережити втрату та підтримати у горі інших членів родини, наприклад дітей. Вони прості, але натомість працюють.
ДУ «Кіровоградський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров’я України» спільно з Міністерством охорони здоров’я Україні надає поради що робити, як і де брати сили, щоб жити далі після втрати близької людини:
Дотримуватися режиму дня. Попри горе, розпач, апатію необхідно робити щоденні рутинні справи: снідати, приймати душ, достатньо спати, виходити назовні, хоча б для того, щоб купити продукти. Часом це може бути складно, але важливо підтримувати фізичні сили, щоб мати змогу відновитися психічно.
Піклуватися про себе. Ми не можемо відмовитися від горювання. Нам потрібно виділити час, який ми присвятимо людині, яку втратили. Це час на ритуали, які відпрацьовані роками: поминальні дні, відвідування кладовища тощо. Але це має бути дозованим, це не повинно бути повсякчас.
Попрощатися і відпустити. Коли ми когось втрачаємо, ми повинні бути вдячні тій людині, яка від нас пішла, бо вона щось для нас залишила, чомусь нас навчила і чимось поділилася. Ми маємо подякувати їй і відпустити. Попрощатися з нею.
Це важкий шлях – пережити біль втрати, але його можна пройти. Кого б ми не втратили в цьому житті, ми повинні пам’ятати, що ми не залишилися наодинці. Є люди, які готові нам допомогти і хочуть нам допомогти. І треба навчитися приймати допомогу, якою б вона нам не здавалась, а також, можливо, допомогти пережити втрату тим, хто з нами поруч.
Публікацію підготовлено у межах ініційованої першою леді Оленою Зеленською Всеукраїнської програми ментального здоровʼя.
