Меланома шкіри – найзлоякісніша із усіх існуючих онкологічних хвороб.
Фактори, які впливають на розвиток меланоми:
підвищений рівень сонячної радіації;
сонячні опіки;
травми пігментних невусів;
гормональні порушення.
Дві третини меланом виникає із вроджених або набутих пігментних невусів (родимок) і лише третина – на зовні здоровій шкірі (de novo). Передмеланомні пігментні невуси можуть зустрічатися в будь-якій ділянці тіла. Однак встановити різновид невуса можна лише після гістологічного дослідження.
Наявність передмеланоматозних невусів на тілі не є фатальною, однак несприятливі обставини можуть значно підвищувати їх індекс малігнізації.
Розрізняють чотири види меланом:
поверхнева – бляшка темно-бурого кольору, краї якої губляться в навколишній тканині;
вузлувата – чітко обмежена пухлина синьо-чорного кольору на широкій основі (класичний тип);
виразково-інфільтративна – виразка неправильної форми з горбистим дном, обмежена щільним валиком яскраво-червоного кольору. По краях виразки можуть бути залишки материнського пігментного невуса;
грибовидна – нагадує гриб на широкій ніжці чрвоного (м’ясного) кольору з кровоточивою поверхнею (безпігментна меланома).
Є два види профілактики. Первинна:
не зловживати перебуванням на сонці;
уникати травматизації пігментих невусів;
своєчасно видаляти ті пігментні невуси, які травмуються;
видаляти пігментні невуси з міркувань косметичного характеру лише після консультації з онкологом;
особливу увагу приділяти пацієнтам з обтяженою спадковістю (родинними меланомами), встановити за ними жорсткий диспансерний контроль.
Вторинна:
слід відмовитися від вичікувальної тактики і при найменшій підозрі на малігнізацію невуса застосовувати хірургічне лікування.
