Попри те, що війна дає відчуття втрати контролю над своїм життям та майбутнім – є те, над чим ми відносно маємо владу. Наприклад, своє здоров’я. Одним зі способів є тестування на ВІЛ-інфекцію, а у випадку позитивного статусу – системне лікування.
Як передається ВІЛ і що треба знати про ризики?
ВІЛ-інфекція потрапляє від інфікованої до неінфікованої людини:
- через кров. Контакт з біологічними рідинами (кров’ю) та потрапляння її на слизові оболонки чи у відкриті рани. Татуювання та пірсинг нестерильними інструментами, переливання крові та її препаратів чи трансплантація органів від нетестованих донорів, бійки до крові;
- від матері до дитини. Під час вагітності, пологів та годуванні груддю, якщо жінка не знає про свій ВІЛ-статус;
- статевим шляхом Під час незахищеного сексу гомо чи гетеро. Незалежно від того, чи це вагінальний, оральний чи анальний секс.
Водночас найбільший ризик інфікуватися ВІЛ – у споживачів ін’єкційних наркотиків, людей, які надають сексуальні послуги за винагороду, чоловіків, які мають сексуальні стосунки з чоловіками, а також статевих партнерів людей з цих категорій. Якщо ви або ваш партнер навіть періодично має справу з наркотиками, вкрай рідко, але все ж трапляються ситуації, в яких є секс за винагороду, або ви чоловік і маєте лише періодичні стосунки з чоловіками – це вже вагома причина пройти тест на ВІЛ. Безкоштовно, конфіденційно, а за бажанням навіть анонімно. Якщо ж це частина вашого життя, то є багато громадських організації, які працюють з цими групами. Там можна не лише пройти тест на ВІЛ, а й безоплатно отримати засоби захисту: презервативи, лубриканти, чисті шприци.
Як діяти в «аварійних» ситуаціях.
Якщо виникла ситуація, яка може призвести до інфікування (контакт із біологічними рідинами, відкриті рани, незахищений секс), людина має 72 години, щоб отримати постконтактну профілактику (ПКП). Але чим швидше звернутись до закладу охорони здоров'я, тим краще. Час втрачати не варто. Потерпілий повинен обстежитись на ВІЛ не пізніше п’ятого дня від «аварійної» ситуації. В перші 72 години призначають приймання препаратів на 28 днів. Якщо постраждалий обстежується після 5 доби, ми не маємо можливості оцінити його статус по ВІЛ на час «аварії». Якщо він звертається після 72 годин, ми не можемо йому надати ПКП. Щоб уникнути контакту з кров’ю, надаючи допомогу потерпілим без медичних рукавичок: «Якщо постраждалий притомний, допомога може надаватися його руками. Або використати целофановий пакет, це вже бар’єр. Навіть рушник чи марля – це також зменшуватиме ризик інфікування», тому що при потраплянні на непошкоджену шкіру – ризик інфікування нульовий.
