Щороку в Україні, з 25 листопада до 10 грудня, проводиться міжнародна кампанія «16 днів проти насильства».
Кампанію ініціював Перший всесвітній інститут жіночого лідерства у 1991 році. Дати початку та завершення кампанії вибрані не випадково. Вони створюють символічний ланцюжок, поєднуючи заходи проти насильства стосовно жінок та дії щодо захисту прав людини, підкреслюючи, що будь-які прояви насильства над людиною, незалежно від її статі, є порушенням прав людини.
Насильство в сім’ї є однією з найбільш розповсюджених форм порушення прав людини. У більшості випадків протиправні дії проти когось із членів родини супроводжуються актами агресії, приниження та жорстокої поведінки. Подібні дії з боку насильника приводять до негативного фізичного, психічного та соціального стану здоров’я постраждалої особи. Як правило, найбільше страждають від сімейного насильства жінки та діти.
Насильство щодо жінок і дівчаток є одним з найбільш поширених порушень прав людини в сучасному світі, з яким надзвичайно важко боротися і яке має катастрофічні наслідки.
Воно проявляється у фізичній, сексуальній і психологічній формах, зокрема:
насильство з боку партнера (побиття, психологічне насильство, зґвалтування в шлюбі, вбивство);
сексуальне насильство і домагання (зґвалтування, насильницькі статеві акти, небажані сексуальні аванси, сексуальне насильство над дітьми, примусові шлюби, вуличні домагання, переслідування, кіберпереслідування);
торгівля людьми (рабство, сексуальна експлуатація);
дитячі шлюби.
Декларація про викорінення насильства щодо жінок, прийнята в 1993 році, визначає термін «насильство щодо до жінок» так: «будь-який акт насильства, здійснений на підставі статевої ознаки, який заподіює або може заподіяти фізичну чи психологічну шкоду або страждання жінки, а також погрози скоєння таких актів, примус або довільне позбавлення волі, чи то в суспільному чи в особистому житті».
На жаль, в нашому суспільстві переважає думка, що проблеми жорстокого поводження із членами сім’ї є внутрішньою проблемою цієї сім’ї і не потребує втручання суспільства, а тим більше держави. Але саме право на захист від насильства над особою, особливо в сім’ї, є одним із найголовніших прав громадян та дітей зокрема. Жінки у всьому світу стають жертвами зґвалтувань і зазнають побутового насилля, до того ж, масштаби та істинна природа його нерідко приховані. Дуже важливо, щоб кожен з нас усвідомив, що насилля проти жінки – це не міф, а реальна проблема, від якої навіть сьогодні, у XXI сторіччі, потерпають українські жінки.
Україна як держава докладає зусиль, аби викорінити насильство в сім'ї, зокрема, було ухвалено відповідний закон, країна приєдналась до кампанії ООН проти побутового насильства, започатковано загальнодержавну кампанію «Стоп – насильству».
