Життя триває. І вам до снаги зробити його здоровим і щасливим.
Важливо тільки знати, що життя з ВІЛ вимагає певних змін і обмежень, деяких зусиль для підтримки здорового та тривалого життя. Зараз важливо ставити реалістичні цілі з поступової зміни свого повсякдення. Знання про свій ВІЛ-позитивний статус породжує очевидну невизначеність і страх, які поширюються на всі сфери життя. Проте, з точки зору реакції психіки, найскладнішим вважають етап, який потрібно пройти від моменту, коли ти дізнався про позитивний результат тесту, і до початку лікування. Як не крути, але звістка про ВІЛ-позитивний статус – це серйозний стрес, тому реакція на неї може бути різною. Найтиповіша – розгубленість. Це почуття небезпеки, безумовно, є найбільшою проблемою.
Закономірно виникає безліч питань, які стосуються значення інфекції для власного життя, щодо здоров'я, сексуальної поведінки, соціальних контактів та ін. Памятайте, розкривати свій ВІЛ-позитивний статус ви не зобов'язані розповідати іншим про свій діагноз. Іноді це може завдати значної прикрості, оскільки випадків безграмотності й забобонів, пов'язаних з ВІЛ, на жаль, цілком достатньо. Але ви не повинні забувати про інше – у вас є діти, родина, друзі, близькі – тому вас мучить питання, чи говорити їм про те, що ви інфіковані ВІЛ, і як це зробити. Пам'ятайте про свою відповідальність перед ними.
Дуже важливо своєчасно стати на облік: звернутися в найближчий за місцем проживання «Центр профілактики та боротьби зі СНІДом», кабінет «Довіри», кабінет інфекційних захворювань поліклініки з метою виявлення ознак прогресування захворювання, встановлення клінічної стадії захворювання та своєчасного призначення антиретровірусної діагностики. Тому поки ВІЛ залишатиметься хронічним захворюванням, потрібно буде приймати АРТ-препарати, які хоч і не можуть повністю ліквідувати вірус, але дозволяють припинити його прогрес та передачу іншим людям (тобто він не заважатиме жити тобі, а ти не зможеш передати вірус своїм сексуальним партнерам). Важливо відповідально ставитися до приймання антиретровірусної терапії.
Знадобиться деякий час і сувора дисципліна, щоб звикнути приймати пігулки щодня в один і той же час. Але щойно звикнеш до АРТ, ти призвичаїшся до свого нового статусу і зрозумієш, що нічого страшного не трапилось, а твоє життя залишається таким же повноцінним, як і до того. За декілька місяців своєчасного та регулярного вживання препаратів твоє вірусне навантаження стане невизначуваним, і ти більше не зможеш передати ВІЛ своїм сексуальним партнерам.
АРТ не просто продовжує життя – вона дає можливість почуватися здоровими, бути соціально активними, реалізовуватись професійно і створювати сім’ї. За умов приймання лікування, ВІЛ-позитивні жінки можуть народжувати здорових дітей, а тривалість життя людини з ВІЛ рівноцінна тривалості життя людини без ВІЛ. Можна більше не боятися і почати отримувати задоволення від життя.
